Усе своє життя парфумерний маніяк шукає Його. Один-єдиний, найпрекрасніший в світі, найжаданіший, аромат-signature. Від якого перехоплює подих і хочеться стрибнути з келихом шампанського у басейн у гаптованих найтоншим мереживом шатах, а потім сміятися і танцювати. Лише наївні вважають, що парфумерні маніяки раді і щасливі розширювати свою колекцію до межі, за якою вже маячить розширеними зіницями безум!
В Україні третя година ночі... Але не спить колекціонер - на аукціоні e-bay у розпалі битва за рідкісні парфуми, ставки за які у останні секунди можуть стрибнути на добру сотню-другу доларів. Адреналін вирує. В Америці у цей час білий день, але яке діло до овердрафту на рахунку і синіх кіл під очима, коли з рук може вислизнути Він!.. У кінці минулої зими, о пів на четверту ранку я досить-таки нетихо співала "We are the champions" - раритет дістався мені, ще й за смішні гроші.
Парфумер Роже Дав сказав, що вибір парфуму схожий на вибір коханця - з ним треба провести ніч, щоб дізнатися, чи підходите ви один одному. Але не треба сприймати його слова буквально і пахтитися перед сном - fatal error майже гарантовано. Достатньо краплини-другої під вечір, а на ранок все буде зрозуміло без зайвих слів. Парфумерних "коханців" у мене було мало - з деякими взагалі й думки не виникало піти в ліжко, інших я швидко змивала у душі ще по дорозі у спальню, але стався ранок, розніжений, теплий, і у сіро-лілових тонах, коли мені зовсім не хотілося вставати з постелі... Мені здавалося, що я сплю на хмарі, яка висить над океаном. І треба будь-що додивитися сон, у якому...
...Того вечора я дістала вузький флакончик димачстого скла із справжньою перлиною біля горлечка, відкрила і провела його кришталевою паличкою для нанесення парфумів біля шиї і трохи вниз. І - ніби хтось невидимий одягнув мене у сукню, зіткану з пелюсток лотосів і флердоранжу. І - кілька мілісекунд я вміла літати. Це абсолютно точно. Та час минає, прощаючись з нами по-англійськи, і портрети колишніх вицвітають і котяться в бік смітника. Повернення до минулого не приносить щастя, тому пошуки продовжуються, а колекція поповнюється розчаруваннями і захопленнями, позаяк останнім завжди не вистачає отієї манінсінької дрібочки, без якої не станеться любові.
Людей, які зберігаються вірність одному парфумові усе життя, насправді дуже мало. Не думаю, що вони також є однолюбами у чуттєвому сенсі, радше вивищеними над натовпом консерваторами. А у часи радянського дефіциту жінки були вимушеними парфумерними однолюбами. Щастя було "дістати" французькі парфуми, а чи підходять вони насправді - діло десяте. Тому діти, народжені в СРСР, на все життя запамятовують котрийсь з парфумів, обраних чиновниками з Мінторгу СРСР для продажу на і під прилавками радянських магазинів. Climat, Poison, Opium, Miss Dior, Pani Walewska, Fidji, Ellipse - пам'ятники молодим і прекрасним мамам. Десь до середини 90-х витрачати гроші на парфуми було соромно чи нерозумно, коли не завжди вистачало на найнеобхідніше і більшість людей в Україні елементарно старцювало. А потім з-за кордону принесло парфумерне цунамі і просотало вулиці міст тисячами духІв. Тисячі, десятки тисяч найменувань і до кожного - обіцянка-цяцянка. Щороку ринок парфумерії поповнюється сотнею-другою нових ароматів. Який з них буде саме твоїм, і чи буде - питання. Звісно ж, без відповіді. А хочеться, щоб було як у книжці: "Він вдихнув і впізнав запах Її парфумів...".
...Бо в тому-то і справа, що Його не існує... Наші ідеали - витвори нашої ж уяви, і на каменистому грунті реального життя вони гинуть моментально.
Чарівно, талановито, неперевершено!... Життя парфманіяка протікає між Сциллою ("от знайду ідеальний аромат - і все закінчиться(((( мета і сенс житія дематеріалізуються" етс) та Харибдою ("НІІІІІІІІІ!!! Я НІКОЛИ НЕ ЗНАЙДУ ЙОГО!!! КОТРИЙ НАЙ-НАЙ-НАЙ... "Навіщо, мама, мудрая сова, мене ти народила" (Філін б"ється головою об сосну - сосна ламається))) Саме пошуки Грааля)))
"Вони шукають те, чого нема, щоб довести, що його не існує" (обидві цитати з "Павліка Морозова" Л.Подерев"янського - а то ще запідозрять у викраданні класних текстів)))
Мені подобається читати Ваші твори, навіть не в сенсі вислову думок ,бо кожен має власний смак...а тому що я маю втіху від польоту українського слова. Дякую.
последняя фраза особенно покорила 
